Польща має намір реалізувати програму будівництва шести атомних блоків до 2043 року. Про це повідомив Пьотр Наїмскі, уповноважений уряду РП з питань стратегічної енергетичної інфраструктури. За його словами наразі відбувається пошук потенційних інвесторів. Консультації та технічну підтримку надають компанії з США.

Керівник Відділу економічного аналізу Центру політичних та економічних ініціатив "European Strategy" Адріан Вернер вважає, що така новина не є доброю для України. «Будівництво власної атомної електростанції це не просто декларація. Польща вже досить тривалий час активно працює в цьому напрямку і вже є досить близької до того, щоб перейти в практичну площину» - пояснює експерт. Він додає, що активність Варшави в питанні розвитку власної атомної енергетики фактично ставить хрест на одному з найбільш важливих проєктів для Києва - «Енергетичний міст ЄС-Україна».

А. Вернер переконаний, що даний проєкт не тільки мав принести Україні фінансові дивіденди від експорту електроенергії до країн ЄС, але мав національне і навіть геополітичне значення для держави.

По-перше, це надало б імпульс для розвитку атомної енергетики в Україні. Держава не може нескінченно експлуатувати старі енергетичні блоки, вона повинна будувати нові. Дохід від експорту електроенергії був би значним джерелом реалізації таких проєктів. Крім того, це дозволило б залучити європейських інвесторів для фінансування будівництва нових атомних блоків, що є досить актуальним, враховуючи дефіцит фінансових ресурсів в країні для реалізації проєктів подібного масштабу.

Попит в ЄС на українську енергетику був би каталізатором реалізації планів добудови двох ядерних реакторів. Сьогодні і президент, і керівництво Енергоатому декларують, що будівництво нових реакторів є для них пріоритетом і вони мають твердий намір розпочати реалізацію цього проєкту, але я можу ствердити з вірогідністю у 99%, що без проєкту «Енергетичний міст ЄС-Україна» ніякого будівництва нових реакторів в Україні не буде.

По-друге, «Енергетичний міст ЄС-Україна» був одним із небагатьох проєктів реальної економічної інтеграції України в ЄС. Я переконаний, що відношення Брюсселя до Києва було б зовсім іншим, якби вони не лише поділяли б спільні демократичні цінності, але якби їх енергетичні системи були б тісно взаємопов’язані. Агресія третіх країн стосовно демократичних ідеалів завжди викликає «глибоке занепокоєння», але агресія щодо держави, яка є частиною спільної європейської енергетичної системи – зовсім інший рівень загрози, і відповідно реакції.