Policy Brief

В останні роки ПДВ почав обростати комплексом проблем, результатом яких стало зниження його фіскальної ефективності та продуктивності, ускладнення адміністрування, зростання затримок з відшкодуванням ПДВ, тощо. Це активізувало питання про необхідність удосконалення даного податку (а навіть його заміни). Водночас, ПДВ сьогодні є головним джерелом доходів, тому будь-які зміни до порядку чи механізму справляння даного податку мають здійснюватися вкрай обережно.

З історичного ракурсу розробка та впровадження ПДВ були продиктовані виключно фіскальними мотивами, хоча постфактум ряд експертів обґрунтував і регуляторний потенціал даного податку. Власне масового поширення ПДВ набув лише після Другої світової війни, коли уряди знову потребували додаткових фінансових ресурсів.

Станом на сьогоднішній день ПДВ майже повністю витіснив інші види універсальних акцизів, ставши ключовим непрямим податком. Його популярність обумовлена порівняльними перевагами з альтернативними видами універсальних акцизів. Найбільш відомими з них являються одностадійний податок з брутто-обороту (податок з продажу) та багатостадійний податок з брутто-обороту (податок з обігу). Для внесення термінологічної ясності відмітимо наступне: всі названі три податки (включно з ПДВ) являються різними видами податку з обігу. Різниця полягає в тому, що ПДВ являється податком з нетто-обігу.

 Позитивні та негативні аспекти  трьох податків

1. Багатостадійний податок з обігу. Базою оподаткування, як правило, являється валова виручка, а податкові зобов’язання нараховуються на кожній стадії виробництва. Головними перевагами даного податку є:

• значна фіскальна віддача, що забезпечить високі надходження до бюджету;
• відносна простота адміністрування податку та контролю за точністю і правильністю нарахування;
• стимулювання вертикальної інтеграції виробничих процесів, оскільки зменшення операцій між юридично незалежними суб’єктами господарської діяльності веде до зменшення кількості стягнення податку та звуження бази оподаткування;
• є зручним для підприємств, оскільки максимально гармонізує податкову, фінансову і бухгалтерську звітність.

Водночас, недоліки даного податку перекривають його позитивні аспекти. Головною проблемо є те, що при використанні багатостадійного податку з обороту, коли кількість стадій виробництва є більшою від однієї, виникає кумулятивний ефект, тобто послідовне збільшення податкового навантаження на кожній наступній стадії виробництва і обігу продукції. При цьому, на вищих стадія податок з обороту нараховується також і на податок з обороту, сплачений на попередній стадії виробництва.

Важливою його вадою є порушення принципу нейтральності по відношенню до різних галузей економіки. Чим на більш високій стадії обробки продукції знаходиться підприємство, тим більше фіскальне навантаження воно буде нести. Наприклад, виробники літаків будуть платити в декілька разів більший податок, аніж металургійні компанії навіть за вищої економічної ефективності. Це робить більш привабливим інвестиції в сировинні активи, та експорту сировини та напівфабрикатів. Крім того, податок з обороту пригнічує спеціалізацію економіки, яка є одним із головним факторів високого економічного розвитку держави.

Недоліки багатостадійного податку з брутто-обороту роблять його неефективним для економіки в цілому, що підтверджує масова відмова країн ЄС в другій половині ХХ століття від практики справляння даного податку.  

Окремі експерти пропонували запровадження багатостадійного податку з обігу в якості «мінімального податку». Мета останнього зводиться до того, щоб зменшити стимули підприємств до мінімізації сплати податку на прибуток. Компанія мала заплатити мінімальний податок, який опирався на тверду базу оподаткування – валову виручку, і не залежав від фінансового результату. Якщо ж нарахований податок на прибуток є більшим за нарахований податок з обігу, до бюджету останній не стягувався. В такому вигляді податок з обігу видавався досить цікавою ідеєю, проте по зрозумілим причинам не знайшла підтримки у владних колах, перенасичених представниками бізнесу.

2. Одностадійний податок з обороту. Базою оподаткування даного податку є одна із останніх стадій руху продукції, як правило, роздрібний або оптовий продаж. В порівнянні з багатостадійним податком з обороту він характеризується меншою фіскальною віддачею, оскільки охоплює тільки одну, а не кожну стадію виробництва. Водночас, даний податок містить свої порівняльні переваги:

• зменшує час та затрати підприємств реального сектору економіки на підготовку та подачу податкової звітності, оскільки агентом з перерахування податку до бюджету є підприємства торгівлі, тоді як всі інші звільняються від даної функції. Нескладно уявити, настільки б зменшилися адміністративні затрати українських підприємств, якби з податкової звітності був би виключений ПДВ;
• за однакових номінальних ставок він є більш фіскально-ефективним, аніж ПДВ через менші транкзакційні втрати. Податок з продажу стягується на кінцевій стадії виробництва, що позбавляє стимулів інших виробників штучно звужувати базу оподаткування для його нарахування. ПДВ ж мінімізується на кожному етапі його сплати. Чим більше стадій виробництва в ланцюжку, тим більші втрати бюджету від мінімізації оподаткування;
• як для багатостадійного податку з брутто обороту, одностадійний податок в порівнянні з ПДВ характеризується відносною простотою адміністрування та контролю за точністю і правильністю нарахування;
• автоматично відпадає проблема з відшкодуванням податку експортерам, оскільки останні при закупці матеріалів та сировини для виробництва не платять податків, що мають бути вирахувані;
• не створює перешкод для спеціалізації виробництва, є нейтральним по відношенню до підприємств різних стадій виробничого ланцюжку (щоправда за виключенням сфери торгівлі).

Недоліки даного податку криються в основному в техніці оподаткування. На відміну від ПДВ, та багатостадійного податку з обороту, одностадійним податком з обороту досить складно охопити одразу всю сферу реалізацію продукції. Для прикладу, в США діє податок з роздрібного продажу, що відкриває можливість для мінімізації оподаткування операцій з оптового продажу. До слова, саме ця особливість непрямого оподаткування стала чинником популярності в США гіпермаркетів. В Швейцарії, навпаки, об’єктом оподаткування податку з обороту є оптова торгівля, проте при цьому сектор послуг фактично вилучається з об’єкту непрямого оподаткування. Попри названі недоліки, одностадійний податок з обороту все ще залишається досить популярним в багатьох країнах світу.

3. Податок на додану вартість. ПДВ є досить складним податком з економічної точки зору. Він сплачується на всіх етапах руху товарів, робіт, послуг. В той же час, варто відмітити, що ПДВ є одним із непрямим податків, тому фактичним суб’єктом оподаткування є кінцевий споживач, а не підприємство, що його сплачує. Кожне підприємство в виробничому ланцюжку при сплаті ПДВ до бюджету виступає лише податковим агентом кінцевого споживача, і не сплачує жодної копійки власних коштів, за виключенням випадків, коли воно саме є кінцевим споживачем продукції. Іншими словами, підприємства лише перераховують до бюджету суму ПДВ, сплачену їм кінцевим споживачем.

Створена додана вартість не є фактичним об’єктом оподаткування, вона є лише критерієм розподілу повноважень податкового агенту. Чим більша створена підприємством додана вартість, тим більша частина ПДВ, сплаченого кінцевим споживачем за готову продукцію, опиняється на рахунках даного підприємства, яке воно від має сплати до бюджету.

ПДВ має кілька важливих переваг:

• як і багатостадійний податок з обороту ПДВ має широку базу оподаткування, оскільки охоплює предмети широкого споживання і всі стадії руху продукції.
• в той же час, як і у випадку з одностадійним податком з обороту, податкове навантаження з ПДВ на кінцевий продукт не залежить від числа оборотів і стадій створення вартості. Вертикальна інтеграція буде означати, що вартість на декількох стадіях буде стягуватися не на кожній, а лише на останній стадії інтеграції, проте базою оподаткування буде вартість всіх стадій.
• нейтральність по відношенню до підприємств різних стадій виробництва продукції. Виключенням є сировинні підприємства, що експлуатують природні ресурси. За вузького податкового кредиту, зобов’язання по ПДВ у них як правило досить високі, що робить менш привабливими інвестиції в дані сегменти економіки. Це очевидно, також можна віднести до позитивних сторін ПДВ.
• позитивно впливає на процеси  нагромадження, оскільки менше зачіпає прибуток , який є одним з головних джерел нагромадження капіталу. Фонди останнього використовуються для інвестицій у виробництво.

Варто зазначити, що окрім своїх універсальних переваг ПДВ є досить ефективним податком в умовах специфіки економіки України.

По-перше, він дозволяє підвищити ефективність реалізації фіскального потенціалу держави. Через недосконалість системи оподаткування та низьку дисципліну українських платників податків, органам фіскальної служби в сучасних умовах досить складно контролювати повноту та достовірність отриманого доходу (це стосується як доходів фізичних осіб, так і прибутку корпоративного сектору). Треба бути об’єктивними, на даному етапі Україна немає ані відповідного інструментарію, ані історичного досвіду для того, щоб ефективно адмініструвати податки з доходів. В такій ситуації треба шукати альтернативних підходив до реалізації фіскального потенціалу держави. Видається раціональним і обґрунтованим, що в умовах, колі держава не може ефективно оподатковувати дохід, фіскальне навантаження необхідно змістити на споживання. ПДВ охоплює всі кінцеві витрати, які формуються з всіх джерел доходів, в тому числі незадекларованих. Іншими словами, якщо не вдається оподаткувати доходи на стадії їх отримання, то треба зосередитись на їх оподаткуванні на стадії їх витрачання.

По-друге, ПДВ відіграє важливу стабілізуючу роль для країн зі значним дефіцитом в торгівельному балансі. ПДВ здійснює підтримку експорту (що важливо, що він в більшій мірі є сприятливим для високотехнологічного експорту) та стримує зростання імпорту. При цьому існує досить значний перелік інструментів, який дозволяє в разі необхідності маніпулювати елементами конструкції ПДВ для зменшення податкового тиску на критичний імпорт та інші імпортовані товари, які становлять особливу важливість для держави (певні групи інвестиційного машинобудування).

По-третє, важливим для України є те, що відповідно до угоди про асоціацію з ЄС, вона зобов’язана гармонізувати свою податкову систему в частині непрямих податків з acquis communautaire. ПДВ запроваджений на рівні європейського законодавства, тому члени союзу, кандидати на набуття членства, та держави з якими ЄС підписав умову про асоціацію, мають впровадити ПДВ як головний податок з обігу. В даному контексті, взагалі немає сенсу вести розмови про заміну ПДВ іншими податками. Це буде прямо протирічити взятим на себе зобов’язанням.

Підсумовуючи, ПДВ поєднав ключові позитивні риси перших двох податків з обігу, і при цьому залишив осторонь їх головні деструктивні аспекти. Недоліками даного податку є складність адміністрування, які проявляються у значних втратах бюджету від його мінімізації та проблемах з відшкодуванням податку, які є особливо актуальними для України. Крім того, він є соціально несправедливим, оскільки характеризується регресивністю по відношенню до доходів споживачів: чим нижчі їх доходи, тим більші витрати на сплату ПДВ. Дана проблема також є особливо актуальною для України, де більша частина населення характеризується низькими доходами.

В Україні даний податок сформував комплекс негативних проблем, через що його ефективність (в широку сенсі) поставлена під сумнів. Водночас, недоліки ПДВ в Україні є наслідком не недосконалості самого податку, а національними особливостями його справляння та специфікою податковою культури бізнесу. Проте і підприємці і уряд мають зрозуміти, що серед різних видів податку з обороту, ПДВ на сьогодні є максимально оптимальним та дозволяє збалансувати фіскальні потреби уряду та необхідність створення умов для розвитку приватного бізнесу. Через це дискусія про скасування ПДВ має бути замінена дискусією про напрямки підвищення його ефективності.