Policy Paper

Передмова

В результаті епохальних політичних та економічних змін в кінці 80-х на початку 90-х років минулого століття в Центрально-східній Європі виник ряд нових демократичних держав, які стали на шлях трансформації планової економіки в напрямку ринкової моделі. Частина з них, як то Словаччина, Україна, Білорусь взагалі не мали жодного досвіду самостійної розбудови економіки, що значно ускладнювало процес ринкових перетворень. Натомість більш сприятливі початкові умови були в таких країнах як Чехія, Польща, Угорщина та Румунія, які мали потужний промисловий комплекс, розвинену інфраструктуру та сформовані інститути публічної влади.

Двадцять років потому, порівнюючи економічні показники різних держав даного регіону, ми можемо говорити про більшу чи меншу ефективність різних економічних стратегій. Досить несподіваним стало те, що після тривалого періоду складних та болісних економічних реформ, в нинішньому десятилітті саме Словаччина стала найбільш динамічною економікою, яка характеризується не лише стрімкими темпами зростання номінального ВВП, а і позитивними якісними структурними зрушеннями та високою інвестиційною активністю.

Відзначимо, що Україна і Словаччина на початковому етапі транзитивних процесів мали значний перелік подібних проблем: обидві країн мали планову модель економіки з гіпертрофованою часткою ВПК, слабодиверсифіковану промисловість та глибокий розрив між рівнем економічного розвитку регіонів. Крім того, обидві країни, як було зазначено, практично не мали досвіду самостійної розбудови держави.

Аналізуючи поточну ситуацію, ми можемо констатувати, що економічна політика Словаччини була більш ефективною, аніж українська, і дозволила якщо не повністю подолати названі проблеми, то максимально локалізувати їх масштаб.

Одним із ключових факторів стрімкого економічного розвитку Словаччини є ефективна бюджетно-податкова політика. Провівши ряд серйозних реформ в даній сфері, країна сформувала дієві механізми стимулювання економічної активності, які уряд використовує для досягнення стратегічних цілей: розширення частки галузей в високою доданою вартістю, розвиток інноваційної діяльності, підвищення рівня добробуту і соціальних стандартів населення.

Особливо важливим досягненням стало те, що Словаччина змогла посісти домінуючі позиції в рамках податкової конкуренції у Центрально-східній Європі. Це дозволило створити більш привабливий простір для зовнішніх інвестицій, аніж в інших країнах і залучити додаткові кошти в економіку. В умовах дефіциту внутрішніх ресурсів, саме іноземні інвестори стали локомотивом економічного зростання в Словаччині. У першу чергу, це автомобілебудівні компанії і великі представники електро-технічної промисловості. Варто зазначити, що активний приток інвестицій в країну не призвів до витіснення чи пригнічення національного капіталу, а, навпаки, відкрив йому нові можливості.

В даному контексті, досвід бюджетно-податкової політики Словаччини заслуговує на особливу увагу з боку економістів та політиків. Особливо цікавим він має стати для України, яка наразі стикається з такими проблемами, які були успішно подолані в даній країні. Окремі принципи та механізми формування конкурентного фіскального простору можуть бути ефективно застосовані в України.

1. Економічний ривок Словаччини: чинники та фактори

Словаччина – невелика країна із населенням у 5,5 млн. чоловік, яка з’явилася на політичній карті Європи в результаті мирного розпаду Чехословаччини у 1993 році. В складі єдиної держави господарський комплекс Словаччини формувався як складова частина більш великої системи. Крім того, завдяки геополітичній специфіці країни, Словаччина виступала як західна військово-промислова база всього соціалістичного табору. Ці фактори визначили те, що здобувши незалежність, країна отримала фрагментовану та розбалансовану економіку з гіпертрофованою часткою військово-промислового комплексу (ВПК) в структурі промисловості, вузьким сектором послуг та нерозвинутою транспортною інфраструктурою. Більша ж частина цивільної промисловості, включаючи галузі в високою доданою вартістю (автомобілебудування, електроніка, ті інш.) залишилися на території Чехії.

Середньорічна динаміка зростання ВВП, навіть з урахуванням падіння в 2009 році в розмірі 4,7%, є найбільш стрімкою і складає більш ніж 5%. Варто зазначити, що і відносно значне падіння ВВП в минулому році мало в основі політичні фактори, а не економічні. Потужний німецький автоконцерн через обвал європейського ринку легкових автомобілів в 2009 році тимчасово припинив виробництво авто на своєму словацькому заводі, хоча з точки зору економічної ефективності, мав би припинити виробництво на німецькому підприємстві. Очевидно, таке рішення було продиктовано в більшій мірі не економічними мотивами. Враховуючи, що автомобілебудування займає значну частину в структурі ВВП та експорту, кількамісячна зупинка виробництва значно поглибила падіння.

До слова, в 2010 році Словаччина демонструє одну з найбільш високих відновлювальних динамік в ЄС. В другому кварталі поточного року ВВП зріс на 5% в порівнянні з аналогічним періодом 2009 року.

Якщо на початку 90-х років Словаччина була однією із найменш заможних країн регіону, то в 2009 році за показником ВВП на душу населення країна знаходиться серед лідерів, поступаючись лише Чехії. Якщо середньорічна динаміка зростання ВВП в після кризовий період збережеться на рівні 2001-2009 рр., то в найближчому десятилітті Словаччина стане найзаможнішою країною Центрально-східної Європи.

Крім того, в країну прийшли потужні виробники електроніки (Samsung Electronics, Sony), побутової техніки (Whirlpool), високотехнологічної хімічної продукції, тощо. Значно розширився сектор туристичних послуг. Зараз у даній сфері працює близько 57% населення країни. Загалом доля послуг у ВВП сягає 60%.

Словаччині вдалося створити найбільш сприятливе середовище для ведення бізнесу в Центрально-східній Європі. Це підтверджують авторитетні світові дослідження. Зокрема, в рейтингу Doing business 2010 дана країна посідає найбільш високі позиції серед країн регіону. Як видно з Рис. 3 Словаччина займає 42 місце, тоді як Україна лише 142 місце.

Податкова реформа Словаччини відбувалася поступово. Країна не має єдиного систематизованого податкового кодексу, натомість прийняла декілька базових законодавчих актів з питань оподаткування по окремим важливим аспектам (ПДВ, податок на дохід, місцеві податки, державна допомога). Це дозволило реалізовувати реформу поетапно, а не відразу.

Розпочинаючи податкову реформу, уряд Словаччини задекларував, що кінцева її мета полягає в «перетворенні словацької податкової системи в найбільш конкурентоспроможну на всій території ЄС і ОЕСР». При цьому, резонно відмічалося, що конкурентоспроможність податкової системи означає не тільки низький рівень оподаткування, а передусім, високий рівень ефективності, прозорості та рівності.
Аналізуючи податкові зміни, можна виділити наступні стратегічні пріоритети, на які була орієнтована реформа:

1. Формування максимально простої та зрозумілої системи оподаткування.До початку податкової реформи словацька система оподаткування характеризувалася надмірною складністю, фрагментарністю та заплутаністю. Наприклад, до прийняття закону про податок на прибуток (він регулює одночасно і корпоративний податок і податок з доходів фізичних осіб) в Словаччині діяв 21 вид оподаткування прибутків, включаючи п'ять груп різноманітних ставок податків (10-відсоткова, 20-відсоткова, 28-відсоткова, 35-відсоткова та 38-відсоткова). Крім того, існували різні режими оподаткування в залежності від сектору економіки (сільське господарство, автомобільна промисловість, ВПК, нафтохімічна промисловість) та території локалізації підприємств.

Податкова реформа спростила дану систему: з 2004 року Словаччина перейшла на широке застосування плоскої шкали оподаткування. Крім того, був скасований податок на дивіденди, що позитивно вплинуло на легалізацію прибутку корпорацій. Важливим досягненням в напрямку спрощення податкової системи стало приведення податкової бази з облікової базою.

2. Значне зниження податкового тиску на економіку. За період податкової реформи Словаччина знизила ставки ключових податків та соціальних внесків. На сьогоднішній день податок на прибуток підприємств, податок на доходи фізичних осіб та ПДВ мають єдину ставку – 19%. Щоправда, з 2007 року в цілях мінімізації регресивності ПДВ на доходи населення (явище, коли менш заможні громадяни вимушені нести більший податковий тягар зі сплати даного податку, аніж заможні) була запроваджена знижена ставка ПДВ в розмірі 10% на соціальні товари.

Важливим кроком в напрямку зниження фіскального тиску на економіку став перехід до принципу одноразового оподаткування. Це означає, що прибуток із капіталовкладень оподатковується нині лише один раз на рівні прибутків корпорацій. Завдяки цій реформі податок з інвестицій, здійснюваних приватними інвесторами (що складає спільне надходження із податку на прибуток компаній та податок з дивідендів) у Словаччині тепер є одним із найнижчих у порівнянні з усіма розвиненими країнами.

Як можна помітити з Рис. 4 Словаччина протягом 1995-2008 року проводила послідовну політику щодо зменшення податкового тиску на економіку, що супроводжувалося стійкою тенденцією прискорення зростання ВВП, яке було зупинено лише фінансово-економічною кризою.

3. Вирівнювання податкового простору.До податкової реформ Словаччина мала широку кількість податкових знижок, пільг, преференцій та спеціальних режимів. При цьому, як і в нинішній України, їх обсяг та адресати тісно залежали від того, яка політична сила знаходиться при владі. В ході податкової реформи було скасовано 80% всіх податкових пільг, в тому числі абсолютно всі пільги з ПДВ. Спеціальні податкові режими застосовуються лише в депресивних районах і є зрозумілими, прозорими та тимчасовими. Спрощена система оподаткування спрямована на підтримку малого бізнесу зведена до спрощення обліку та звітності. Обмеження кількості спеціальних податкових режимів до мінімуму створило рівний фіскальний простір, що сприяло укріпленню конкуренції.

4. Запровадження обмеженого переліку, але дієвих та прозорих форм податкової підтримки окремих галузей та регіонів.Податкова реформа залишила досить обмежений перелік податкових пільг. Фактично, вони як окремий інструмент підтримки інвестиційної активності були скасовані. Наразі фіскальні інструменти є лише однією із форм державної допомоги. Вона може бути надана лише для компаній у депресивних регіонах (з високим рівнем безробіття), в окремих галузях і у обмеженому обсягу (як відсоток від інвестицій). Податкові пільги можуть бути надані в тих галузях, які поглинають значну кількість людських ресурсів (туризм, сервісні центри), або характеризуються інноваційним потенціалом (промисловість, технологічні центри). При цьому, як правило до інвесторів застосовуються додаткові вимоги, на кшталт запровадження технологій, запатентованих не пізніші ніж за три роки до початку реалізації проекту.

5. Формування соціально справедливої системи оподаткування. Оподаткування доходів населення в Словаччині побудована таким чином, щоб мінімізувати податковий тягар на доходи незаможних громадян. Зокрема, населення з річним доходом до 3,44 тис. євро не платить податок з доходу. Крім того, Словаччині діє прогресивна система оподаткування нерухомості. Незаможні громадяни не сплачують даний податок, тоді як ті, що володіють дачними будинками та гаражами сплачують додаткові податки. Соціальна справедливість податкової системи вносить досить значний влад в формування високої податкової культури.

6. Децентралізація фінансового сектору. Словаччина є прикладом успішної реалізації концепції бюджетного федералізму. В ході податкової та адміністративної реформи, уряд передав на місцеві рівні широкий перелік повноважень, і що саме головне, закріпив за ними значні фінансові джерела. Показовим є те, що навіть на рівні регіонів (країв) були скасовані державні адміністрації. Між регіональною, муніципальною та державною владою відсутні відносини субординації. Місцеві органи влади є відповідальні в повній мірі як за реалізацію своїх функцій, так і за реалізацію державних програм (делегованих функцій), на фінансування яких держава здійснює відповідні цільові трансферти. Місцеві бюджети (регіональні та муніципальні) окрім того, що мають перелік дохідних місцевих податків (транспортний податок, податок на нерухомість, податок за використання громадського простору, тощо) отримали у розпорядження податок на доходи фізичних осіб. Фінансово незалежні регіони і муніципалітети мають можливість власними ресурсами здійснювати підтримку інвесторів.

3. Податкова система Словаччини сьогодні

Сьогоднішня податкова система Словаччини фактично майже сформована, хоча процес реформування та удосконалення триває. Ключовими рисами сучасної податкової системи Словаччини можна назвати:

Домінуючу роль відіграють непрямі податки. Як більшість країн, що розвиваються, Словаччина зробила акцент на непрямих податках. Доходи від їх справляння складають 10,9% від ВВП (Таб. 1). В структурі валових надходжень бюджету на них припадає 36,9%, тоді як на прямі податки лише 22,1% від загального обсягу надходжень (6,4% від ВВП), що майже вдвічі нижче середнього показника в ЄС-27 (12,2%).

Податковий тягар в економіці зміщений на споживання. З початку розбудови податкової система з метою стимулювання економічної активності, фіскальний тиск в економіці був зміщений з оподаткування капіталу на споживання. Доходи від податків на капітал в Словаччині складають 6,5% ВВП, тоді як оподаткування споживання становить 10,3% ВВП. Ключовими податками на споживання в країні є ПДВ (70% находжень даної групи податків) та акцизи (25%).

Крім того, варто відзначити, що Словаччина розширила податковий тиск на господарську діяльність, пов’язану з експлуатацією природних ресурсів. Доходи від екологічних податків складають 2,0% від ВВП, що трохи нижче, ніж ЄС-27, середня (2,6%). Щоправда, доходи від екологічних податків скорочуються з 2004 року в основному за рахунок скорочення надходжень від податків на енергію.

Загалом варто зазначити, що зміщення оподаткування в економіці на споживання та екологію, є наразі досить поширеною стратегією податкової політики загалом в ЄС, оскільки дозволяє раціоналізувати споживання і одночасно створює ресурси для стимулювання інвестиційної активності, за рахунок зменшення оподаткування капіталу.

Податкова система виконує в першу чергу дистрибутивну та соціальну функцію, тому більшу частину податкового навантаження складають соціальні внески. Фонди соціального забезпечення збирають 40,4% всіх податкових платежів Словаччини (майже як уряд). Відзначимо, що така висока частка внесків до соціальних фондів є другим за величиною показником в ЄС після Франції (52,3%). Цільові соціальні внески розподілені між роботодавцем та робітника більш рівномірно, ніж в Україні. Платежі робітників та роботодавців відображені в Таб. 2.

Варто зазначити, що система соціальних платежів в Словаччині досить розгалужена. Очевидно, наразі це є одна із головних проблем податкової системи країни, оскільки значна кількість соціальних внесків значно ускладнює податкову звітність. Одним із ключових заходів податкової політки Словаччини на середньострокову перспективу визначено скорочення кількості соціальних внесків за рахунок їх об’єднання.

Децентралізована система державних фінансів.Центральний уряд Словаччини отримує менше половини від загального обсягу зібраних податків (47,4%), що порівняно з іншими країнами ЄС є низькою часткою, у той час як фонди соціального забезпечення - 40,4%, місцеві бюджети - 11%, бюджет ЄС -1,2%.

Особливу увагу варто звернути на систему міжбюджетних відносин. Словаччина зуміла знайти баланс між завданням формування достатньої фінансової бази місцевих бюджетів та збереження фінансово-потужного уряду, здатного розв’язувати стратегічні національні задачі.

Центральний бюджет поповнюється за рахунок сплати наступних податків: ПДВ, акцизний збір, податок на прибуток корпорацій, 6,2% від загального обсягу надходжень податку з доходів фізичних осіб, мито. Крім того, уряд стягує неподаткові платежі, як то плану за користування автобанами та дорогами 1 класу. За рахунок цих коштів, уряд фінансує власні повноваження, а також через цільові дотації - делеговані місцевим органам влади (освіту, медицину, деякі капітальні видатки).

Бюджет регіону (краю) формується за рахунок 23,5% загального обсягу збору податку на доходи фізичних осіб, а також має власний транспортний податок. Даний податок сплачується за кожен автомобіль, який використовується в підприємницькій діяльності. Відмітимо, що в Словаччині відсутній податок на транспортні заходи для фізичних осіб, які не займаються підприємницькою діяльністю. Якщо до фіскальної децентралізації бюджет регіонів на 96% формувався за рахунок дотацій з державного бюджету, то нині 60% доходів формуються з власних джерел.

Бюджет муніципалітету (міста, села) має власні місцеві податки, основу яких складають податок на нерухомість та податок на використання громадського простору. Крім того, 70,3% зібраного в країні податку на доходи фізичних осіб розподіляється між муніципалітетами.

В структурі дохідної частини муніципалітетів трансферти з державного бюджету складають лише 25% і мають конкретне цільове призначення. Частка податку з фізичних осіб коливається в залежності від різних умов, проте в середньому складає 8-14%. Податок на нерухомість формує приблизно 9% доходів бюджету.

Таким чином, податки розподілені між різними рівнями влади таким чином, що і регіони і уряд мають потужну фінансову базу для своєї діяльності, а держава здійснює трансферти до місцевих бюджетів не тому, що вони не можуть профінансувати свої мінімальні потреби, а на виконання делегованих функцій.

4. Конкуренті переваги Словаччини в податковій конкуренції ЦВЄ

Одним із ключових стратегічних завдань, що які було реалізовано в ході податкової реформи було перетворення податкової системи Словаччини на більш конкурентоспроможний режим у порівнянні із сусідніми країнами. Нині нова словацька податкова система є конкурентоспроможною як за своєю якістю, так і за ставками податків.

У Словаччині рівень загального податкового тягаря на економіку (враховуючи, внески на соціальне забезпечення), становив в 2008 році 29,1% ВВП, що є значно нижчим, чим в середньому по ЄС-27 (37,0%) та єврозоні (37,6%) (Рис. 5). За показником податкового навантаження Словаччина займає третє місце знизу в Європейському Союзі, менше лише в Латвії (28,9%) та Румунії (28%).

Відмітимо, що на фоні показника податкового показника Словаччини, а також інших країн ЄС, українська податкова система виглядає абсолютно не конкурентоздатною. Загалом, якщо проаналізувати кількість стратегічних інвесторів, які в останнє десятиліття прийшли в Словаччину і Україну, то даний факт не далекий від істини. В той же час варто відмітити наступний суто технічний аспект, який дещо завищує показник податкового тягаря на українську економіку. ВВП європейських країн включає оцінений експертним шляхом тіньовий сектор економіки. Європейські експерти та політики надають перевагу об’єктивності, тому частка тіньової економіки виявляється навіть більшою, аніж в Україні. Це відповідно збільшує знаменник формули розрахунку податкового тиску в країнах ЄС.

Необхідно звернути увагу на те, податковий тиск на економіку в Словаччині розподілений таким чином, що створює максимально сприятливий фіскальний простір. Як видно з Рис. 6, імпліцитна ставка на капітал в країні відчутно нижча, аніж в інших країнах ЄС. В першу чергу, це обумовлено плоскою низькою ставкою податку на прибуток, то скасуванням податку на дивіденди. Як було зазначено, це дозволило зняти перепони для вільного руху інвестицій.

Як було зазначено, за період входження країни до складу Чехословаччини, на її території розміщувався потужний ВПК, який мав обслуговувати країни всього соціалістичного блоку. Після здобуття незалежності, продукція галузі виявилася незатребуваною, а значна кількість висококваліфікованих робітників опинилася без роботи. З метою збереження людського потенціалу, словацький уряд прикладав багато зусиль для того, щоб знизити рівень оподаткування праці з тим, щоб вона стала привабливою для інвесторів.

Основний податковий тягар економіки Словаччини несе споживання. Імпліцитна ставка в 2008 році склала 18,4%, що лише на 3 пункти нижче середнього показника по ЄС-27. За останні роки ставка споживання дещо знизилася через зміни кінцевого попиту на експорт, які не підпадають під оподаткування споживання. Варто зазначити, що попри високий рівень оподаткування, Словаччина проводить соціально справедливу політику в даному аспекті. Для соціальних товарів з 1 січня 2007 р. запроваджена знижена ставка ПДВ у розмірі 10%, а найбільший рівень оподаткування несуть підакцизні товари, як то алкогольні та тютюнові вироби, пиво, тощо.

4. Висновки та рекомендації для України

На основі проведеного аналізу ефективних механізмів податкової політики  Словаччини, досвіду податкової реформи та отриманих результатів, ми можемо запропонувати для України ряд важливих заходів, які дозволять покращити фіскальний простір в країні, що в свою чергу буде сприяти додатковому притоку інвестицій, зростанню економічної активності та зменшенню рівня безробіття.
Вважаємо, за доцільне реалізувати комплекс наступних заходів:

1. Спростити податкове законодавство.Як показує досвід Словаччини, простота та зрозумілість податкової системи країни є одним із найбільш важливих чинників активізації бізнесу. В даному контексті, прийняття в Україні Податкового кодексу, який систематизує законодавство в одному документі, стане кроком вперед. Проте в урядовому проекті закладаються досить складні механізми адміністрування податків, безліч різних доповнень та виключень. Також невирішене питання зближення податкового та бухгалтерського обліку.

2. Максимально вирівняти фіскальний простір.Наявність численних пільг та преференцій знижує рівень конкуренції, оскільки ставить різні компанії, галузі, та сектори економіки в нерівні умови. В такій ситуації підприємства роблять ставку не на те, щоб покращити якість та знизити ціну продукції, а на те, щоб здобути максимально можливу кількість пільг, збільшивши таким чином ціновий ресурс конкурентоспроможності своєї продукції. Замість того, щоб формувати та реалізовувати сталу стратегію розвитку, інвестори в Україні значну увагу приділяють оптимізації оподаткування. Необхідно також відмітити, що надання певним галузям податкових пільг відразу викликає цепну реакцію. Нагадаємо, як після надання податкових пільг підприємствам українського гірничо-металургійного комплексу в 1999 році, аналогічні пільги почали лобіювати автомобільні, суднобудівні, хімічні та інші підприємства. Досвід Словаччини показує, що укріпити конкуренцію на ринках та підвищити її ефективність можливо лише через створення рівних фіскальних умов для всіх учасників.

3. Запровадити чітку та прозору систему державної допомоги у тих секторах, які цього потребують.Попри те, що, як було зазначено, головною задачею в Україні має стати вирівнювання фіскального простору, є досить обмежений перелік тих сегментів, де державна підтримка все таки є доцільною. На наш погляд, полегшені фіскальні режими повинні застосовуватися для вирішення двох головних завдань: підтримки інноваційної діяльності та подолання безробіття в депресивних регіонах. Податкові пільги мають бути обмеженими, надаватися виключно за умови виконання деяких вимог (запровадження новітніх технологій, створення робочих місць для висококваліфікованих робітників, тощо). Державна допомога в у вигляді податкових пільг має надаватися лише з розрахунку на те, що віддача у середньостроковій перспективі перевищить обсяг втрат бюджету, від надання таких пільг.

4. Знизити рівень оподаткування капіталу та праці.Як показали розрахунки, надмірне податкове навантаження на працю та капітал в Україні робить введення бізнесу в ній надто затратним для інвесторів. Якщо країна хоче залучати інвесторів, то вона повинна запропонувати не лише сприятливі умови, а кращі за ті, що пропонують сусідні країни. В даному контексті, показники фіскального навантаження на працю та капітал Словаччини мають стати для України певним орієнтиром, до якого вона має прагнути.

5. Розпочати процес децентралізації державних фінансів.Децентралізація фінансів дозволить сформувати фінансово стійкі та економічно автономні регіони, які здатні провадити активну політику. Місцева влада Словаччини, будучи повністю відповідальною за соціально-економічний стан відповідної адміністративно-територіальної одиниці, проводить активну економічну політику в тому числі в питаннях пошуку та залучення інвесторів. Оскільки місцева влада більш обізнана з можливостями та проблемами регіону, їх співпраця з інвесторами є більш ефективною, аніж якби інвестори вели діалог з центральним урядом. Показовим є потужні індустріальні парки, що створені в Словаччині місцевими органи влади. Така ситуація в Словаччині відчутно контрастує з в’ялою економічною активністю місцевої влади в Україні, яка будучи перетворена інструмент реалізації державної політики, не маючи повноважень та фінансових ресурсів, в більшій мірі займається лише локальними проблемами.

6. Запровадити максимальний рівень прозорості державних фінансових потоків.Прозорість фінансових потоків є найбільш дієвим інструментом подолання корупції. На офіційних сайтах органів державної і місцевої влади Словаччини можна знайти не лише детальний перелік всіх проектів, які фінансуються з державного бюджету, а і кожен об’єкт і обсяг фінансування. Це дозволяє наочно моніторити ефективність використання державних коштів. Аналогічний підхід і до тих компаній, які отримали державну допомогу. Вони зобов’язані надавити досить детальну інформацію про те, який обсяг пільг отримали, куди вона була спрямована, і які результати вдалося досягнути завдяки її використання. В таких умовах зловживання та корупція в Словаччині зведені до мінімуму, хоча ще в 90-х роках ця проблема здавалася неподоланною. Подібна практика була б вельми корисною для України, для якої корупція, неефективне витрачанням бюджетних коштів є, мабуть, головними ризиками для ефективності економічної політики.