Президент Центру "European Strategy" Олексій Молдован для Forbes.Україна

Ледь не з перших днів проголошення незалежності Україна декларує прагнення будувати економіку за європейським зразком. Кожен вітчизняний уряд незалежно від політичної орієнтації та зовнішньополітичних переваг обіцяв повсюдно впровадити європейські стандарти. Однак через більш ніж 20 років українська економіка швидше нагадує напівфеодальний господарський комплекс середньоазіатського типу.

Однією з головних причин провалу європейських реформ в Україні стала відсутність справжнього розуміння у керівників держави того, що ж таке європейські стандарти і принципи. Українська ж політична еліта європейську економіку спостерігала, як правило, крізь призму дорогих готелів і бутиків.

Вони ніколи не були інтегровані в реальність європейського життя, тому навряд чи зможуть зрозуміти, чому міжнародні інвестори для локалізації свого бізнесу в переважній більшості випадків вибирають країни-члени ЄС, а не Україну, навіть всупереч більш високим податкам, більш високої вартості трудових ресурсів, і найчастіше, набагато гіршої логістики.

У чому ж полягають головні відмінності між інвестиційним кліматом України та країн ЄС, які так радикально впливають на прийняття рішення інвесторами?

Forbes проаналізував ситуацію в ЄС та в Україні, виділивши сім головних відмінностей, на подолання яких Україні знадобляться навіть не роки, а десятиліття.

Безумовні гарантії права приватної власності

У європейських країнах поняття рейдерство практично повністю викорінено. Безумовно, корпоративні конфлікти мають місце, а європейські міноритарії можуть добре попсувати нерви власникам контрольного пакета, вибиваючи з них різні поступки, але навряд чи хтось за останні роки згадає випадок в ЄС, коли держатель 1% акцій, озброївшись кількома рішеннями судів, захопив би оперативний контроль над цілою компанією.

Справа в тому, що рейдерство в більшості європейських країн є кримінальним злочином, тому всі причетні до спроби захоплення чужої власності ризикують опинитися за гратами на строк до 10 років.

При цьому, оскільки право приватної власності в європейських країнах є майже священним, правоохоронці країн ЄС, намагаючись продемонструвати результативність своєї роботи, приділяють особливу увагу порушенням в даній сфері. Завдяки сформованій системі ймовірність того, що у вас посеред білого дня заберуть бізнес, зведена до нуля.

В Україні ж такі випадки нікого не дивують. За різними підрахунками, кількість рейдерських захоплень в останні роки оцінюється на рівні 3000 на рік. При цьому, за даними Українського союзу промисловців і підприємців, в Україні діє 35-50 спеціалізованих рейдерських груп, які складаються з досвідчених юристів та економістів.

Безумовно, коли існує високий ризик того, що у вас завтра просто заберуть бізнес, ви ніколи не станете інвестувати в таку країну гроші, які б привабливі податкові ставки вона ні пропонувала.

Система гарантій виконання зобов’язань і контрактів

Типовий випадок для України, коли директор компанії на нараді з керівниками департаментів зобов’язує голову відділу закупівель укласти договір з постачальником і одразу ж дає доручення керівнику юридичної служби шукати зачіпки для того, щоб не оплачувати закупівлю, в країнах ЄС просто є неможливим.

Проблеми з виконанням зобов’язань в Україні присутні на всіх рівнях – контрагенти затримують оплату поставок, держава затримує або взагалі не відшкодовує ПДВ, фонди соцстраху по кілька місяців не компенсують витрати підприємств, пов’язані з настанням страхових випадків.

Подекуди для українського підприємства дешевше купити рішення суду про можливість не оплачувати поставки, ніж розплачуватися з контрагентами відповідно до підписаних договорів. Очевидно, що вести діяльність у таких умовах досить складно. У ЄС ця проблема відсутня на ментальному рівні, оскільки для європейців не зовсім зрозуміло, як можна не оплатити закуплений товар.

Щоправда, у європейських підприємств діють куди більш гнучкі підходи до термінів оплати, адже пріоритетом є утримання тривалого партнерства з клієнтом, ніж можливість один раз «вибити» з нього гроші.

Глибоко вкорінена ринкова модель економіки

Європейська економіка насправді є максимально наближеною до ринкової моделі. Це означає, що успіх підприємця залежить від його здатності запропонувати якісний товар за низькими цінами. Якщо підприємець готовий запропонувати такий продукт, то перед ним відриваються всі двері: від супермаркетів, які надають кращі позиції на своїх площах, до венчурних фондів, готових забезпечити фінансування для розширення діяльності.

В Україні ж вивести товар на ринок без системи відкатів і хабарів практично неможливо, а успіх отримання боргових ресурсів залежить не від перспективності ідеї підприємця, а від забезпечення, яке він може надати як гарантії.

Все це призвело до того, що в Україні нові фірми практично не з’являються. Українські молоді підприємці воліють реалізовувати стартапи в країнах ЄС.

Розвинений фінансовий ринок

Європейський бізнес будувався і розвивається в основному на запозиченнях. Стратегія збирати гроші півжиття, щоб потім відкрити свій бізнес, вважається в ЄС вкрай дурною. Адже частина життя підприємця (при цьому, найактивніша) витрачається на пошук фінансування. В ЄС розвинений фінансовий ринок дозволяє залучити довгі гроші за відносно невисокими ставками.

Більшість підприємців можуть знайти собі фінансового партнера в банківській системі, серед інституційних інвесторів, пенсійних фондів, венчурних фондів або претендувати на бюджетні гранти. Легкий доступ для фінансування дозволяє європейському бізнесу динамічно розвиватися і модернізуватися, що є ключовим чинником його конкурентоспроможності.

В Україні ж, якщо тільки підприємець не посідає одночасно високу державну посаду, яка дозволяла б впливати на розподіл бюджетних грошей, єдиний варіант, де він може знайти фінансування для свого бізнесу – це банк. Правда, коштують ці гроші 20-30% річних, а їх отримання пов’язане з колосальними вимогами до забезпечення кредиту.

Розвинена система державної підтримки

Країни ЄС надають значну підтримку бізнесу на всіх стадіях виробництва – від комерціалізації ідеї до допомоги в розширенні ринку. При цьому така підтримка є не тільки інформаційною, але і матеріальною. Наприклад, для підтримки реалізації інновації уряд може взяти на себе до 35% фінансування витрат, а також допомогти у пошуку додаткових джерел фінансування.

У рамках СЕЗ підприємства звільнені від сплати податків аж до 70% вартості інвестиційного проекту. В Україні ж державна підтримка бізнесу, не пов’язаного з владою, відсутня повністю. Для того, щоб реалізувати інвестиційний проект, треба заплатити податки.

Ефективна система держзамовлень

Державні закупівлі розглядаються в ЄС як один з головних інструментів стимулювання економічної діяльності, тому державним тендерам приділяється особлива увага на рівні союзних органів. Комісія ЄС має право заблокувати будь-який тендер за участю бюджетних коштів спілки в країні ЄС, якщо запідозрить, що він відбувся з порушеннями.

У нових членах ЄС, зокрема в колишніх постсоціалістичних країнах, зловживання фіксувалися досить часто, проте після декількох скандалів, в результаті яких ЄС пригрозив повністю припинити фінансування інфраструктурних проектів, чиновники дохідливо зрозуміли, що в цій сфері відкати брати не можна.

Крім прозорості та доступності системи держзамовлень в ЄС, варто відзначити її максимальну орієнтацію на розвиток конкуренції та залучення максимальної кількості учасників, у тому числі представників малого бізнесу. Спеціальна директива зобов’язує структури, які проводять тендери за бюджетні гроші, максимально розбивати обсяги замовлень для того, щоб в них могли взяти всі підприємства, незалежно від розмірів.

В Україні ж система держзамовлень доступна тільки бізнесу, який має тісні контакти у владі, тому стимулює підприємства не розвивати власне виробництво, а формувати корупційні схеми.

Неминучість покарання за порушення закону

Законодавство України досить близько гармонізовано з європейськими стандартами. Більше того, в 90-х роках Україна приймала закони, які, по суті, були дослівним перекладом французьких законів, тому «якість» української правової системи досить висока.

Однак, ключовою проблемою є те, що європейські закони не працюють «по-європейськи» в Україні. Причина цього правового нігілізму тільки одна – відсутність покарання за порушення закону. На тлі правового хаосу в Україні просто-таки неймовірною виглядає ситуація в Польщі, де податкові органи продовжують притягувати громадян до відповідальності за ухилення від сплати податків та незаконну легалізацію тіньових доходів, отриманих в кінці 80-х років минулого століття.

Це не свідчить про зайву прискіпливість, а всього лише наочно ілюструє те, що значить неминучість покарання за порушення закону.